Чарлі та Гарпер: Історія Кохання (2025)

6.2

(Голосів: 0)

Оригінальна назва: Charlie Harper

Якість: FHD (1080p)

Жанр: мелодрама, комедія

Країна: США

Рік виходу: 2025

Режисер: Том Дін, Мак Елдрідж

Актори: Емілія Джонс, Нік Робінсон, Каріма Мухаммад, Джакван Монро-Хендерсон, Себастьян Деласкасас, Джонатан Грегг, Джесіка Блекмор, Ніколас Чирілло, Вірджинія Такер, Грейлен Брайант Бенкс

Вік: 18+

«Чарлі та Гарпер: Історія Кохання» (2025) — американська романтична драма, режисерський дебют Тома Діна та Мака Елдріджа, які раніше разом знімали короткометражки. Сценарій написав Дін, а головні ролі виконали Емілія Джонс, відома за оскароносним «CODA», та Нік Робінсон із «Королів літа». Продюсерами виступили Вайк Годфрі, Ісаак Клауснер і Патрік Ваксбергер, а виробництвом займалися Temple Hill Entertainment і Picture Perfect Federation. Світова прем’єра відбулася 4 вересня 2025 року на Міжнародному кінофестивалі в Торонто, а в широкий американський прокат фільм вийшов 25 вересня 2026-го через Row K Entertainment. Тривалість — 102 хвилини. Окрема деталь, яка додає фільму ваги: спочатку на роль Чарлі розглядали Тобі Воллеса, але зрештою його замінив Робінсон, і саме цей дует критики називають головною причиною, чому історія працює.

Чарлі та Харпер уперше зустрічаються ще підлітками у Флориді, коли обидва — «художні диваки», які обмінюються саморобними збірками улюбленої музики й не наважуються заговорити одне з одним. Через роки вони випадково перетинаються на вечірці в коледжі, спочатку вдають, що не пам’ятають одне одного, але одна пісня в колонках руйнує цю гру. Між ними спалахує роман, і вони разом переїжджають до Нового Орлеана: Харпер мріє стати шефинею й будує кар’єру на кухні, а Чарлі намагається знайти себе, але застрягає у власній безцільності, депресії та алкоголі. Їхні стосунки розвиваються циклічно: вони розходяться, будують окремі життя, а потім знову зустрічаються на черговій вечірці, і щоразу з’ясовується, що почуття нікуди не зникли. Фільм не намагається переконати, що вони створені одне для одного: він просто показує, що іноді люди не можуть відпустити те, що їх руйнує.