Концесії (2025)

5.3

(Голосів: 0)

Оригінальна назва: Concessions

Якість: FHD (1080p)

Жанр: драма, комедія

Країна: США

Рік виходу: 2025

Режисер: Мас Бузіді

Актори: Джош Хемілтон, Стівен Огг, Майкл Медсен, Флора Нолан, Лілі Отем Пейдж, Грег Роман, Віктор Альбаум, Семюел Даннінг, Джастін Ендрю Філліпс, Роберт Абердін

«Концесії» (2025) — це повнометражний дебют 23-річного американського режисера Маса Бузізі, який зняв його у 22 роки, спираючись на сім років власного досвіду роботи в нью-йоркських кінотеатрах. Стрічку повністю знято на 16-міліметрову плівку, а на Единбурзькому кінофестивалі її вперше показали на 35-міліметровій копії — і цей жест не є маркетинговим: фільм справді виглядає і звучить так, ніби його випадково знайшли в старій бобіні. Для Майкла Медсена, який зіграв колишнього каскадера Рекса Ф'юела, ця роль стала однією з останніх у кар'єрі, і режисер називає його «останнім зі свого роду» — людиною, яка володіла кадром одним примруженим оком і хитрою посмішкою. Знімали в реальному кінотеатрі Lafayette Theater у містечку Suffern, штат Нью-Йорк, який у фільмі стає вигаданим Royal Alamo, а серед натхненників Бузізі називає Річарда Лінклейтера з його діалоговою свободою, Жака Демі з його кольорами та Роберта Олтмана з його ансамблевістю. Окрема деталь для тих, хто любить кіно: у кадрі постійно вплітаються відсилання — від «Орландо» Саллі Поттер до «Запаморочення» Гічкока, і навіть знімальний прийом «dolly zoom» обіграно з такою самою любов'ю, як і решта.

Сюжет розгортається протягом одного вечора — останнього вечора роботи кінотеатру, який простояв 52 роки й тепер закривається назавжди. Замість однієї сюжетної лінії тут кілька історій, які переплітаються в темряві залу й біля стійки з попкорном: власник Люк, чий батько збудував цей кінотеатр, намагається тримати обличчя, хоча всередині нього все падає; Лоренцо й Гантер продають хот-доги й начос, жартуючи про «Зоряні війни» та відсутність у них темношкірих і єврейських персонажів; біля каси Діна фотографує відвідувачів, ніби намагається зупинити час; на парковці місцева тележурналістка й вуличний музика з двома товаришами ведуть розмови, які більше схожі на коментар до фільму, ніж на реальне життя. І серед усього цього з'являється Рекс — колишній каскадер, який хоче безкоштовно потрапити на сеанс свого старого фільму, щоб хоч на мить повернутися в часи, коли він був потрібен. Фільм не квапиться розставляти акценти: він дозволяє героям просто бути, жартувати, сваритися й прощатися, і саме в цій неспішності народжується відчуття, що ти теж стоїш у тому холі й не хочеш, щоб світло в залі вмикалося.