Станція «Кісараґі» 2 (2025)

Три роки тому Міядзакі Асука дивом повернулася із потойбічного місця — станції Кісараґі, якої не існує на жодній карті. Але ціна виявилася важкою: Асука виглядає так само, як двадцять років тому, що викликає підозри та неприйняття з боку суспільства. Вона живе у самоті та розпачі, поки відомий режисер-документаліст Хітомі Кадонака не приходить до неї з пропозицією: зняти документальний фільм про виживців із Кісараґі.

Асука погоджується — та невдовзі дізнається, що жоден із виживців не живе нормально. Канал відмовляється від трансляції документалки після хвилі погроз. Тоді Асука приймає рішення: повернутися на станцію, щоб врятувати Харуну Цуцумі — подругу, яка колись ризикнула заради неї власним життям і залишилася у пастці потойбічного світу.

Знову сівши на поїзд, Асука потрапляє назад на станцію Кісараґі — і виявляє, що Харуна жодним чином не постаріла за три роки. Але повернутися виявляється значно складніше, ніж здавалося. Станція ніяк не хоче відпускати тих, хто потрапив до неї вдруге.

Сиквел будується на механіці «скидання» — героїні знову і знову проходять той самий шлях, щоразу роблячи нові спроби вирватися, що перетворює фільм на суміш хоррору та похмурого гумору. Ця структура є прямим оммажем японській культурі інтернет-форумів, де вихідна легенда про Кісараґі починалася як серія постів у реальному часі у 2004 році, що і досі вважається одним із найвпливовіших прикладів цифрового міського фольклору в Японії.