Полонений (2025)

1575 рік. Молодий Мігель де Сервантес повертається морем до Іспанії, не підозрюючи, що ця подорож назавжди змінить його життя. Судно перехоплюють біля узбережжя, і він разом з іншими полоненими опиняється в Алжирі — місті, де християн утримують у очікуванні викупу. Сервантеса вважають особливо цінним трофеєм і передають під нагляд алжирського правителя Хасана. Роки ув’язнення перетворюються для нього на низку принижень, небезпек та невиконаних надій на свободу.

Не маючи влади над власним тілом, Сервантес знаходить волю у слові. Він розповідає історії іншим ув’язненим, підтримуючи їх і відволікаючи від відчаю, а згодом його оповіді зацікавлюють навіть самого Хасана. Уява стає його зброєю, а розповіді — способом вижити. Паралельно Мігель виношує ризикований план втечі, розуміючи, що помилка може коштувати йому життя. Кожен крок потребує хитрості, довіри та готовності взяти провину на себе. Поступово межа між реальністю та вигадкою стирається: вигадані сюжети впливають на долі живих людей, а слово виявляється сильнішим за страх.