Кицю, кицю, я тебе люблю (1970)

Американський сценарист, який оселився в самому серці Рима, переживає непростий період особистої кризи. Його турбує не лише страх перед неминучим облисінням, а й напруження у шлюбі, яке посилюється через постійний інтерес до інших жінок. У спробі зберегти сімейне життя та подолати власні психологічні бар’єри, він звертається за допомогою до сумнівного, але харизматичного псевдопсихіатра.

Між комічними ситуаціями, внутрішніми протиріччями і сатиричним поглядом на міжособистісні стосунки розгортається історія про пошуки гармонії, самопізнання та боротьбу з власними комплексами. Цей фільм поєднує інтелектуальний гумор з глибокими психологічними підтекстами, пропонуючи глядачеві не лише розвагу, а й роздуми про сутність сучасних стосунків, ідентичність та страхи, які ми намагаємося приховати.