Сестринство курної лазні (2023)

Протягом усього фільму естонські жінки паряться в сауні по-чорному, що є старовинною та важливою традицією естонського регіону Вирумаа, внесеною до Списоку нематеріальної культурної спадщини людства. У напівтемряві лазні вони ведуть відверту розмову про різні межі жіночого досвіду — від стосунків з батьками та відкриття своєї сексуальності до важких хвороб старості. За словами режисера Анни Хінтс, її завданням під час роботи над фільмом було «створення безпечного та інклюзивного простору, де жінки могли б ділитися своїми історіями». Як зазначає кінокритик Антон Долін, автори фільму вміщують у півторагодинну картину «жіночий всесвіт, який розширюється за межі ґендерних категорій і набуває універсальних рис — може, через те, що закадрові голоси поєднуються не з особами розмовляючих, а з їхніми анонімними тілами».