Опале листя (2023)

Надія, Гельсінки так не виглядають. Жодне фінське місто так не виглядає. Навіть люди з низьким рівнем зп так не живуть. У фільмі весь антураж, локації, мода і технології відсилають до 90-их за деякими виключеннями (по новинах розповідають про війну в Україні яка досі триває, їздять електрички, на зупинках висить сучасний розклад руху транспорту, сцена де головна героїня користувалася ноутбуком). Можливо таким стилем фільму автор хотів підкреслити жалюгідність та депресивність життя головних героїв, але то лише мої здогадки.

Більшоі тоски не було навіть в СРСР. Дивишся на життя сучасного Гелькінкі, на іх роботу, розаги, і розумієш, наскільки наша Україна яскравіша й цікавіша.

Гарний фільм. Тонкий драматичний авторський