Вітав (2004)

Хіросі Такагі прокидається у лікарні та дізнається, що внаслідок автокатастрофи постраждала його пам'ять. Спочатку він навіть не може згадати особи батьків. Коли Хіросі повертається для остаточного одужання додому, в ньому знову прокидається інтерес до медицини і в результаті він вступає до медичного інституту, де знайомиться із зразковою студенткою Ікумі Есімото. Приходить час занять з препарування трупів. Лікар закликає студентів завжди вірити своїм очам, уважно дивитись на те, що вони бачать, і робити з цього висновки. Хіросі із захопленням приступає до цих занять, сміливо зустрівши сувору реальність розрізання людських тіл. Але пам'ять – це тендітна та складна субстанція. Повною протилежністю його заняттям, заснованим на фактах та реальності, стає те, що Хіросі починає «з'являтися» молода жінка. Іноді вони знаходяться в його кімнаті, в інших випадках - на пляжі або в залитому сонячному світлі лісу. В цей же час Ікумі намагається завоювати прихильність Хіросі і теж проводить з ним багато часу. У міру того, як пам'ять Хіросі відновлюється, він розуміє, що тіло, що лежить на столі для препарування, і жінка, яка «є» йому, - це Ріоко, його колишня дівчина. Він починає відвідувати батьків Ріоко. Деякі з деталей є сумішшю справжніх спогадів та історій про те, як вона йому «була». Ікумі ревнує до минулого Хіросі та до його відносин з Ріоко на сьогодні. У спробах достукатися до почуттів Хіросі вона сягає саморуйнування. Проходить час, і курс препарування тіл майже завершений. Хіросі повинен змиритися з тим, що фізичне тіло Ріоко кремоване, але він хоче сказати їй, коли вона йому з'явиться, що він залишиться з нею навіки.