Хмарочос (1996)

Люди – блохи. Машини – мурахи. Ті та інші бігають далеко внизу. А у піднебессі літають обрані. Такі, як вона, Керрі Уїск, пілот вертольота, який виконує спецзамовлення. Вище – лише хмари, Господь Бог та зірки. Навіть найвищі хмарочоси насправді зовсім не шкребуть небо. І навіть не дряпають. І навіть не торкаються його.

Тому як насправді, що таке хмарочос? 86-поверховий будинок. Перший поверх. Усі входи-виходи заблоковані. Охорону ліквідовано. В одному з приміщень - співробітники фірм та компаній, офіси яких розміщувалися в будівлі. Другий поверх. Внутрішню охорону ліквідовано. Третій поверх. Внутрішню охорону ліквідовано. ...п'ятий поверх. Десь тут блукає прибиральник із навушниками. Він, окрім свого репу, все одно нічого не чує.

...дцять який-небудь поверх. А тут маленький хлопчик на іграшковому картинзі роз'їжджає порожніми коридорами. Ніде – ні душі. Окрім терористів, які захопили хмарочос, хоча насправді їх хвилює лише валізка з електронним пристроєм із арсеналу злощасних «зоряних воєн». Терористи не враховують лише одного - що вище за 86 поверх є дах, на який здійснює посадку гелікоптер, відомий Керрі Уїск.